Кілька країн НАТО почали таємно опрацьовувати сценарій оборони Європи без участі США та поза рамками альянсу. Поштовхом стали різке скорочення американської військової присутності та сумніви Дональда Трампа щодо статті 5 про колективну оборону.
Про це пише The Economist.
На початку травня солдати бригади “Black Jack” з Форт-Гуда у Техасі готувалися до розгортання в Польщі для стримування Росії. Менш ніж за два тижні Білий дім скасував операцію. Це вже друге за місяць рішення Трампа про скорочення військової присутності у Європі – раніше він заявив про виведення 5 тисяч військових з Німеччини.
Видання пише, що Трамп з початку другого терміну ставить під сумнів зобов’язання США в межах статті 5 НАТО. Останніми місяцями він пішов далі: оголосив несподівані скорочення військ і скасував розгортання у Німеччині підрозділу крилатих ракет, який мав закрити важливу прогалину в обороні Європи. Масові витрати ракет у війні в Ірані вже затримують постачання союзникам і Україні.
За даними The Economist, у НАТО частина чиновників побоюється не лише того, що США можуть проігнорувати війну з Росією, а й того, що Вашингтон активно заважатиме відповіді інших членів альянсу. Поштовхом до цих побоювань стала січнева погроза Трампа захопити Гренландію у Данії.
“Криза з Гренландією стала сигналом тривоги. Ми зрозуміли, що нам потрібен план Б”, – сказав виданню шведський оборонний чиновник.
Жоден зі співрозмовників The Economist не погодився говорити відкрито – вони побоюються, що це пришвидшить вихід США. За словами одного з інсайдерів, генсек НАТО Марк Рютте “буквально заборонив про це говорити, бо вважає, що це може підлити масла у вогонь”.
Європейські військові обговорюють, під чиїм командуванням континент воюватиме, якщо НАТО “вийде з ладу”. Ядром такої коаліції на півночі ймовірно стануть країни Балтії, Скандинавії та Польща. Великі члени альянсу – Британія, Франція, Німеччина – тримають у Балтії “розтяжки” і майже неминуче будуть втягнуті в конфлікт.
Як зазначає експерт лондонського RUSI Едвард Арнольд, приблизно третина членів НАТО “воюватиме з першого дня” незалежно від того, чи буде задіяна стаття 5. “Ніхто не чекатиме, поки португальці з’являться в Північноатлантичній раді, щоб подебатувати”, – сказав він.
Найчастіше згадуваною альтернативою є очолюваний Британією Об’єднаний експедиційний корпус (JEF) – коаліція з десяти переважно балтійських і скандинавських країн зі штабом під Лондоном. Створений у 2014 році, він має власні захищені канали зв’язку, які не залежать від НАТО, та може реагувати “на неконсенсусній основі” – на відміну від НАТО, де будь-який член може заблокувати активацію статті 5.
Водночас у JEF є слабкі місця: він зосереджений на Скандинавії та Балтії, у ньому немає Франції, Німеччини та Польщі. Союзні чиновники також стурбовані станом британської армії після років недофінансування. “Англія – улюблений дядько всіх. Але вона страждає на синдром Даунтонського абатства. Тримає вигляд, але грошей немає”, – сказав один із чиновників виданню.
Луїс Сімон, директор Центру безпеки, дипломатії та стратегії Вільного університету Брюсселя, попередив: “Без американського лідерства ми, ймовірно, побачимо фрагментацію екосистеми стримування”. Однак, як підсумовує The Economist, Європа знайде якусь форму спільної оборони замість американців – стримування, побудоване на тому, хто може не з’явитися, стримуванням не є.
