Події, які відбулися в США під час захоплення будівлі Капітолію не лише засвідчили глибоку кризу американської демократії, але й створюють величезні загрози зміни світового порядку, в якому домінуватиме право сили вже навіть без демократичної вуалі.
Американський розлам
Правління президента Дональда Трампа загострило протиріччя між ліберальними та консервативними силами, антагонізм між якими подекуди навіть більш радикальніший, аніж протиріччя між сходом та заходом України. Значне “лівішання” американських демократів в бік неприхованого соціалізму, гіперболізоване акцентування на проблемах “расизму” та дискримінації, безкомпромісна підтримка фемінізму, абортів та ЛГБТ-спільнот створюють у традиційної консервативної Америки відчуття “кінця світу”, в якому правитимуть “безбожники” і “педофіли”.
Штурм будівлі Конгресу прихильниками Трампа, серед яких левову частину становили білі “стопроцентні американці” засвідчив, що консервативні сили не лише не змилилися, але й готові боротися за свої політичні погляди, навіть якщо багато з цих поглядів переплетені з маргінальними конспірологічними теоріями, поява яких зумовлена також непрозорістю діяльності ліберально-демократичного істеблішменту. Тим не менше, захоплення протестувальниками “серця” американського парламентаризму стало не лише безпрецедентним явищем в історії демократії, але й продемонструвало всьому світу розбалансованість системи влади і глибоку розколотість американського суспільства.
Через це правління Байдена, навряд чи буде спокійним, адже політичні та ідеологічні протиріччя в Штатах лише поглиблюватимуться, а радикальні активісти обох політичних таборів продемонстрували готовність до силових методів боротьби. Обіцянки соціалістів з числа демократів, зокрема, таких як Александра Окасіо-Кортес, перетворити США на соціалістичну державу на зразок Швеції, де все буде безкоштовним за рахунок держави, вже відлякують бізнес, для якого Америка стала країною свободи та найвигідніших умов для підприємництва. Якщо до планів нової адміністрації Байдена додати ще й політичну та вуличну нестабільність після расових кампаній Black lives matter і її консервативну відповідь – захоплення Конгресу, то США невдовзі можуть стати неспокійною країною для підприємництва. Це прямо позначиться на доходах бюджету, який і без того буде обтяженим соціалістичними ініціативами демократів.
США стоять на порозі нового громадянського конфлікту, який, за умов зовнішньої “допомоги”, може змусити Вашингтон перекласти на другий план роль світового лідера та “захисника демократії”.
Нокдаун американської демократії
Взагалі ситуація, яка склалася у Штатах, більше нагадує новини з африканської країни третього світу, аніж політичну ситуацію в “колисці демократії”: президент, який не визнає результатів виборів, тримається за владу й маніпулятивно спонукає своїх прихильників “захистити чесні вибори”, внаслідок чого натовп радикалів захоплює і трощить Конгрес, а в сутичках з поліцією гинуть люди.
Після такого, і Москва, і Пекін зможуть зовсім небезпідставно відкидати заклики Вашингтона щодо дотримання демократичних норм. Адже яке право має США вчити когось демократії, якщо в самій Америці таке коїться? Тепер всі диктатори світу можуть тикати пальцем на Вашингтон, наголошуючи, що західні демократії нічим не кращі за Зімбабве, Білорусь, Росію, Китай чи Туреччину. Адже в Америці так само поширені “фальсифікації” виборів, глава держави не хоче розлучатися з владою і не передає її легітимному наступнику, а опозицію називають “педофілами-сатаністами”. Зрештою, іранці вже давно так само називали Америку “сатанинською країною”, а зараз про це кажуть навіть американські політики.
Тож, як наслідок, після захоплення Капітолію протестувальниками, слід очікувати посилення переслідувань опозиції диктаторськими режимами в Білорусі, в Гонконгу, в Туреччині, в РФ, уйгурів в Синцзяні та інших державах, а демократію в світі чекають значні скорочення. Натомість “захисників” демократії може значно поменшати – високий внутрішній конфліктний потенціал в США змушуватиме адміністрацію Байдена приділяти більшу увагу проблемам в Америці, і дедалі меншу – правам людини в Східній Європі, Сирії чи в Африці.
Найближчі роки Штати можуть бути повністю заклопотані внутрішньою політикою та вирішенні передусім своїх проблем, серед яких на перше місце вийдуть расові, дискримінаційні теми та ідеї держави загального добробуту або ж навіть – загального утриманства меншин. Водночас, штурм Капітолію активізує традиційну тезу демократів про заборону володіння зброєю, що республіканці, в свою чергу, розглядатимуть як позбавлення їхніх громадянських прав на самозахист з боку “соціалістичного” та “лівацького уряду” з гіперболізованими симпатіями до цензури та обмеження свободи слова під гаслами боротьби з “дискримінацією” та “мовою ненависті”.
Не можна сказати, що американська демократія вже опинилася в нокауті – швидше за все, відбувся збіг тих чинників, які в сумі вилилися в акт політичного вандалізму, до якого в стабільній двохсотрічній демократії виявилися не готовими. Проте навіть короткочасний нокдаун американської демократії засвідчив, що Америку все таки можна збити з ніг. Тож, цілком ймовірно, що наступні чотири роки Білий дім приділятиме значно менше уваги зовнішній політиці, зокрема, на тих напрямках, які не є пріоритетними для Штатів, зокрема – у Східній Європі.
Вашингтонський сигнал Україні
Для України це означає загрозу опинитися один на один проти російської агресії навіть без моральної підтримки з боку Вашингтона, без американських сухпайків і без туристичних запливів есмінців США в акваторію Чорного моря. Якщо в період чергової хвилі вуличного насильства, такої, яка була під час расових бунтів BLM чи захоплення Капітолію, коли Америка погрузне у внутрішніх проблемах, РФ почне наступ на Маріуполь чи Краматорськ, у Вашингтоні можуть навіть не знайти часу на “глибоке занепокоєння”. В Кремлі це чудово знають і чекатимуть ескалації внутрішніх американських проблем для реалізації своїх, відкладених до “кращих” часів, імперських цілей.
До того ж, присутність російськомовних протестувальників під час вторгнення в будівлю Капітолію засвідчує здатність Кремля навіть не чекати, а ініціювати хвилю нестабільності в самих США. На жаль, умови демократії та гарантовані права людини створюють всі умови диктаторським режимам з розгалуженою мережею спецслужб та агентів закордоном, організовувати провокації, розхитувати політичну стабільність та сіяти громадянські конфлікти навіть в досі міцних демократіях.
То ж останні сигнали з Вашингтона для України означають, що робити однозначну ставку на підтримку США нам не варто, а натомість слід зайнятися розбудовою власної обороноздатності та пошуком нових зовнішньополітичних партнерів, яким буде не вигідно обмінювати наш суверенітет на декілька прибуткових економічних контрактів з Москвою. Проте для цього потрібна ще більш нестабільна умова, аніж американська підтримка – тривала проукраїнська влада та патріотична безпекова політика, яка у нашій країні коливається і змінюється кожного виборчого циклу.
Валерій Майданюк, політолог
